Kira Dmitryk
Привіт! Я — Кіра. Мені 19, і я в моменті, де життя тільки починає розквітати по-справжньому.
Я — дівчина, яка вміє бачити красу в деталях: у вечірньому небі після дощу, у шелесті листя, у мовчанні, що буває теплішим за слова. Я не женуся за шумом — мені ближче щирість, ніж гучність, сенси, ніж поверхня. Мене приваблює все справжнє: живі розмови, відчуття, погляди, з яких усе стає зрозумілим без жодного слова.
Про мене
У моєму житті важливе місце займає Мія — моя кішка, моя тиха радість. Вона — це той момент спокою, коли весь світ завмирає, а ти просто сидиш у тиші й відчуваєш, що все добре. Ми з нею дуже схожі: обидві цінуємо свій простір, але при цьому можемо подарувати безмежну ніжність тим, кого впустимо у свій маленький всесвіт.
Я не поспішаю жити — я спостерігаю, відчуваю, вдихаю світ на повні груди. Люблю нічні прогулянки, затишні світанки, філіжанку теплого чаю, обійми, які нічим не замінити. У моєму світі багато музики, думок, невимовних мрій і внутрішнього світла.
Я часто занурююся в себе, не для того, щоб втекти — а щоб знайти ще більше глибини. Люблю тих людей, які залишають слід не словами, а своєю присутністю.
Я — про гармонію. Про легкість і щирість. Про усмішку в очах, коли добре навіть без причини. Про справжні моменти, які хочеться зберегти не в телефоні, а в серці.
Така я — Кіра. І мій світ ще тільки починається
Мія, Моя Кішка
Знайомтесь — Мія. Вона не просто кішка, вона — справжня королева дому. Її м’яке, довге хутро так і хочеться погладити, а в її очах — цілі галактики: трохи примхи, трохи мудрості й дуже багато любові. Мії чотири роки, вона стерилізована й абсолютно здорова. І хоча вона не говорить людською мовою, її погляд скаже більше, ніж тисячі слів.
Мія обожнює затишок: м’які пледи, сонячні промінці на підвіконні й тишу, що огортає дім у вихідні. Вона вибаглива, як справжня аристократка, але це тільки додає їй шарму. І навіть якщо вона іноді грає роль недоторки, варто лиш простягнути руку — й вона муркотить, як двигун щастя.
ія — це спокій. Це вечори з чашкою чаю й шерстю на светрі. Це найкраща компанія у дні, коли хочеться просто побути вдома. І якщо у когось ще є сумніви, чи існує ідеальна кішка — то вони просто не знайомі з Мією.
Зв’язок, сильніший за слова
В 16 років я стала майстром спорту з кінного спорту — і ця перемога була не лише про медалі чи титули. Це історія про дружбу з кіньми, про падіння й підйоми, про терпіння, силу духу та безмежну любов до того, чим я живу.
Кінний спорт — це не просто змагання. Це тонкий діалог між людиною та твариною, де головне — довіра. Я навчилася відчувати кожен рух коня, чути навіть те, чого він не може сказати словами. Ми зростали разом: я — як спортсменка, мій кінь — як мій партнер, мій друг.
Щоб отримати звання майстра спорту, потрібні роки праці, тренування щодня, часто — крізь втому, біль чи невдачі. Але кожна така мить навчила мене не здаватися. Я навчилася долати перешкоди не тільки на маршрутах, а й у житті.
Це звання для мене — не крапка, а лише кома. Попереду ще стільки доріг, стартів, вершин. Але вже зараз я знаю: той вогонь, який колись запалила в мені любов до коней, буде горіти в мені завжди. І це — моя найбільша перемога.